Skip to content
naulon

Not checkedNot checked for notices yet.

Теоретична аргументація в історичному наративі України другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. (на прикладі досліджень з історії освіти)

Vasyl Ilnytskyi, Mykola Haliv

Емінак · 2022

doi:10.33782/eminak2022.3(39).591 (opens in a new tab)

We email you when a new notice or a question about this paper appears.

Abstract

Мета статті – представити результати дослідження щодо застосування теоретичної аргументації у працях істориків освіти, які жили та працювали на теренах України упродовж другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на основі праць істориків освіти проаналізовано способи теоретичної аргументації у науково-історичних наративах учених України, показано найбільш характерні, а подекуди, і нехарактерні вживання дедуктивної, системної та методологічної аргументації дослідниками історії освіти. Висновки. Теоретична аргументація у працях істориків досліджуваного періоду набула масштабного використання під впливом філософських вчень позитивізму, марксизму, різноманітних течій неоромантизму та неокантіанства. У межах теоретичної аргументації вчені активно послуговувалися дедуктивною та системною аргументацією. Першу активно використовували навіть історики-позитивісти, які декларували симпатії до індукції, а до дедуктивних обґрунтувань ставилися, як до непотрібної метафізики. Зауважимо, що переконливість дедуктивних обґрунтувань залежала від переважно теоретично визначених головних засновків і фактологічних менших засновків. У розлогих обґрунтуваннях головні та менші засновки часто були висновками інших дедуктивних та індуктивних силогізмів. З’ясовано, що під впливом ідеологічних доктрин або хибних наукових (псевдонаукових) теорій, дедуктивна аргументація у працях дослідників історії освіти була націлена на доведення неправильних тверджень. З цієї ж причини траплялися і випадки порушення правил логіки при обґрунтуванні положень, головний засновок яких диктувався ідеологічними постулатами. Системна ж аргументація особливо послідовно втілювалася українськими істориками освіти у радянську добу, що було спричинено домінуванням марксистського вчення. Подекуди історики освіти будували свої обґрунтування в рамках певних теорій: мовознавчих, політично-правових, власне історичних та ін. Прикладом системної аргументації є використання вченими історико-теоретичних концептів, яким надавалася певна пояснювальна сила. До методологічної аргументації вчені вдавалися нечасто, лише в умовах, коли розуміли, що тільки застосування одного методу буде найбільш оптимальним. Серед українських вчених досліджуваного періоду лише Г. Іваниця спробував запропонувати універсальний метод («метод соціально-генетичного аналізу») для вивчення поглядів історичних діячів у сфері освіти. Однак, запропонований ним метод відзначався марксистською схематичністю, зумовлену помилковими уявленнями про «класову свідомість».

Abstract licence: CC BY

References8

    8 more references, whose wording the paper’s licence keeps private.

    Reads

    Read by people on this page

    None yet.

    Checked or read by AI through naulon

    None yet.

    A person counts once a day per paper. We keep no cookie and no address: a reader is a hash that changes every day. Any month under five reads shows no number.

    Are you an author?

    Is this your paper?

    Claim it to add your note and be paid when agents cite it. Free.