Джерела до історії Церкви в повоєнній Україні: досвід історико-антропологічного дослідження

У статті охарактеризовано основні групи джерел для історико-антропологічного дослідження життя Церкви «під комунізмом» на прикладі Російської Православної Церкви та насильницьки «возз’єднаної» з нею греко-католицької громади в повоєнній Українській РСР середини 1940-х – початку 1970-х рр. Також надано характеристику архівним сховищам і фондам як в Україні, так і за кордоном, де зберігаються ці джерела. Авторка прописує методологічні засади дослідження і вибудовує аналіз з урахуванням сучасних дискусій щодо джерельної цінності та достовірності текстів радянської доби. Значне розширення дослідницьких питань, а тому і джерел, що дають змогу їх вивчити, є одним із наслідків застосування історико-антропологічного підходу до дослідження «радянського» загалом і життя Церкви в радянській державі зокрема. Залучення найрізноманітніших джерел – від офіційних документів до его-свідчень, від статистичних матеріалів до усноісторичних інтерв’ю, від періодичних видань до «листів у владу» – водночас стає своєрідним викликом, адже дослідник має розуміти характер кожної з групи джерел і володіти методологічним інструментарієм для їхнього аналізу.

Abstract licence: CC BY

A person counts once a day per paper. We keep no cookie and no address: a reader is a hash that changes every day. Any month under five reads shows no number.